четверг, 21 сентября 2017 г.

Форматы команд ЭВМ


В команде, как правило, содержатся не сами операнды, а информация объект адресах ячеек памяти или регистрах, в которых они находятся. Код команды можно представить состоящим из нескольких полей, каждое из которых имеет свое функциональное назначение.
В общем случае команда состоит из:
¨     операционной части (содержит код операции);
¨     адресной части (содержит адресную информацию о местонахождении обрабатываемых данных и месте хранения результатов).
В свою очередь, эти части, что особенно характерно для адресной части, могут состоять из нескольких полей.
Структура команды определяется составом, назначением и расположением полей в коде.
Форматом команды называется заранее оговоренная структура полей ее кода с разметкой номеров разрядов (бит), определяющих границы отдельных полей команды, или с указанием числа разрядов (бит) в определенных полях, позволяющая ЭВМ распознавать составные части кода.
Вместе с тем, для упрощения аппаратуры и повышения быстродействия ЭВМ длина формата команды должна быть по возможности короче, укладываться в машинное слово или полуслово. Решение проблемы выбора формата команды значительно усложняется в микропроцессорах, работающих с коротким словом.
Проследим изменения классических структур команд.
Чтобы команда содержала в явном виде всю необходимую информацию о задаваемой операции, она должна, как это показано на рис. 1 (б), содержать следующую информацию: А1, А2 - адреса операндов, А3 - адрес результата, А4 - адрес следующей команды (принудительная адресация команд).


Рис. 1. Структуры команд: а) обобщенная, б) четырехадресная, в) трехадресная, г) двухадресная, д) одноадресная, е)безадресная

Такая структура приводит к большей длине команды и неприемлема для прямой адресации операндов основной памяти. В компьютерах с RISC-архитектурой четырехадресные команды используются для адресации операндов, хранящихся в регистровой памяти процессора.
Можно установить, как это принято для большинства машин, что после выполнения данной команды, расположенной по адресу К (и занимающей L ячеек), выполняется команда из (K+L)-ой ячейки. Такой порядок выборки команды называется естественным. Он нарушается только специальными командами (передачи управления). В таком случае отпадает необходимость указывать в команде в явном виде адрес следующей команды.
В трехадресной команде (рис. 1, в) первый и второй адреса указывают ячейки памяти, в которых расположены операнды, а третий определяет ячейку, в которую помещается результат операции.
Можно условиться, что результат операции всегда помещается на место одного из операндов, например первого. Получим двухадресную команду (рис. 1, г), т.е. для результата используется подразумеваемый адрес.
В одноадресной команде (рис. 1, д) подразумеваемые адреса имеют уже и результат операции и один из операндов. Один из операндов указывается адресом в команде, в качестве второго используется содержимое регистра процессора, называемого в этом случае регистром результата или аккумулятором. Результат операции записывается в тот же регистр.
Наконец, в некоторых случаях возможно использование безадресных команд (рис. 1, е), когда подразумеваются адреса обоих операндов и результата операции, например, при работе со стековой памятью.
С точки зрения программиста, наиболее естественны и удобны трехадресные команды. Обычно в ЭВМ используется несколько структур и форматов команд разной длины. Приведенные на рис. 1. структуры команд достаточно схематичны. В действительности адресные поля команд большей частью содержат не сами адреса, а только информацию, позволяющую определить действительные (исполнительные) адреса операндов в соответствии с используемыми в командах способами адресации.

                                                                                                                                                   

Способы адресации

Существует два различных принципа поиска операндов в памяти: ассоциативный и адресный.
Ассоциативный поиск операнда (поиск по содержанию ячейки) предполагает просмотр содержимого всех ячеек памяти для выявления кодов, содержащих заданный командой ассоциативный признак. Эти коды и выбираются из памяти в качестве искомых операндов.
Адресный поиск предполагает, что искомый операнд извлекается из ячейки, номер которой формируется на основе информации в адресном поле команды. Ниже мы будем рассматривать только реализацию адресного принципа поиска операнда.
Следует различать понятия исполнительного адреса и адресного кода.
Адресный код – это информация об адресе операнда, содержащегося в команде.
Исполнительный адрес – это номер ячейки памяти, к которой фактически производится обращение.
В современных ЭВМ адресный код, как правило, не совпадает с исполнительным адресом. Таким образом, способ адресации можно определить как способ формирования исполнительного адреса операнда АИ по адресному коду команды АК.
В системах команд современных ЭВМ часто предусматривается возможность использования нескольких способов адресации операндов для одной и той же операции. Для указания способа адресации в некоторых системах команд выделяется специальное поле в команде - «метод» (указатель адресации). В этом случае любая операция может выполняться с любым способом адресации, что значительно упрощает программирование.
Адресуемые в командах операнды хранятся в основной памяти (ОП) и регистровой памяти (РП), рисунок 2.

  

                                                                                                                                                      


Рис. 2. Память для хранения адресуемых операндов


Рассмотрим способы адресации, применяемые в современных ЭВМ.


Классификация способов адресации по наличию адресной информации в команде

По наличию адресной информации в команде различают явную и неявную адресацию.
При явной адресации операнда в команде есть поле адреса этого операнда, в котором задается адресный код Ак. Большинство методов адресации являются явными.
При неявной адресации адресное поле в команде отсутствует, адрес операнда подразумевается кодом операции.
Подпись: Операнд
Подпись: КОП
Метод неявной адресации операндов используется во всех процессорах. Основное его назначение - уменьшение длины команды за счет исключения части адресов. При этом методе код операции точно задает адрес операнда. Например, из команды исключается адрес приемника результата. При этом подразумевается, что результат в этой команде помещается на место второго операнда.


Классификация способов адресации по кратности обращения в память

Широко используются следующие методы адресации операнда с различной кратностью обращения (R) в память:
1. Непосредственная (R = 0).
2. Прямая (R = 1).
3. Косвенная (R > 2).
Непосредственная адресация операнда. При этом способе операнд располагается в адресном поле команды. Обращение к регистровой памяти (РП) или оперативной памяти (ОП) не производится. Таким образом, уменьшается время выполнения операции, сокращается объем памяти. Непосредственная адресация удобна для задания констант, длина которых меньше или равна длине адресного поля команды.

       

                                             Рис. 3.  Непосредственная адресация                        

Прямая адресация операндов. При этом способе (рис. 4) адресации обращение за операндом в РП или ОП производится по адресному коду в поле команды, т.е. исполнительный адрес операнда совпадает с адресным кодом команды (АИ = АК).











Рис. 4. Схема прямой адресаций

Обеспечивая простоту программирования, этот метод имеет существенные недостатки, так как для адресации к ячейкам памяти большой емкости (число адресов М велико) требуется «длинное» адресное поле в команде. Прямая адресация используется широко в сочетании с другими способами адресации. В частности, вся адресация к «малой» регистровой памяти ведется только с помощью прямой адресации.
Косвенная адресация операндов. При этом способе адресный код команды указывает адрес ячейки памяти, в которой находится не сам операнд, а лишь адрес операнда, называемый указателем операнда. Адресация к операнду через цепочку указателей (косвенных адресов) называется косвенной.
Адрес указателя, задаваемый программой, остается неизменным, а косвенный адрес может изменяться в процессе выполнения программы. Косвенная адресация, таким образом, обеспечивает переадресацию данных, т.е. упрощает обработку массивов и списковых структур данных, упрощает передачу параметров подпрограммам, но не обеспечивает перемещаемость программ в памяти (рис. 5).

Подпись: Адрес указателя


Рис. 5. Косвенная адресация

вторник, 18 апреля 2017 г.

Мультимедийные проекторы

Мультимедийный проектор – это устройство, которое позволяет проецировать изображения с ПК, видеомагнитофона, CD (DVD)-плеера, телевизора на большие экраны с диагональю свыше 10 м, обеспечивает высокую разрешающую способность (1024768 точек), интенсивный световой поток (свыше 1600 лм), позволяющий применять его для проведения презентаций в больших аудиториях без затемнения помещения.

К преимуществам современных мультимедийных проектором следует отнести их портативность и мобильность. Практически все мультимедийные проекторы имеют объективы с переменным фокусным расстоянием, благодаря чему можно изменять размеры изображения без изменения местонахождения проектора.
К основным характеристикам современные мультимедийных проекторов следует отнести следующие:
  • разрешающая способность 800600 … 1024768 точек;
  • яркость изображения 450 … 1250 лм;
  • расстояние до экрана 1 … 16 м и более;
  • диагональ изображения 0,6 … более 10 м;
  • масса 3,5 … 6 кг;
  • мощность 250 … 400 Вт;
  • ресурс лампы 1000 … 2500 часов;
  • обратная проекция есть.
Как правило, современные мультимедийные проекторы имеют функцию обратного сканирования слева направо и снизу вверх, что позволяет устанавливать их с обратной стороны экрана. Многие мультимедийные проекторы имеют встроенную аудиосистему (усилитель мощности и стереосистему) и обеспечивают высококачественное звуковое сопровождение в малых и больших аудиториях.
Основу современного мультимедийного проектора составляют источник света и жидкокристаллический дисплей (LCD — Liquid Crystal Display), формирующий изображение.
Существует ряд LCD-технологий изготовления мультимедийных проекторов:
1. TFT-технология (Thin Film Transistor LCD — жидкокристаллический дисплей на тонкопленочных транзисторах). Изображение создается посредством трех жидкокристаллических матриц (по одной на красную, зеленую и синюю составляющие изображения). Размеры дисплея, который образуется из трех жидкокристаллических матриц, составляют около 10-15 см (рис. 1.1).
Рис. 1.1. Схема мультимедийного проектора с TFT-дисплеем
Проекционные системы с TFT-дисплеем удобны для демонстрации данных в графическом формате, характеризуются высококачественной передачей цветов и обеспечивают высокую скорость изменения изображения на экране.
2. Полисиликоновая LCD-технология. Эта технология основана на использовании трех небольших жидкокристаллических матриц (панелей) размером от 2,3 до 3,3 см. Каждая управляет своим цветом: красным, зеленым, синим (рис. 1.2). Матрицы имеют очень хорошую светопередачу и обеспечивают повышенную яркость цветов.
Проекторы с полисиликоновыми панелями обладают возможностью ручной или автоматической регулировки увеличения изображения. Демонстрационные возможности изменяются от простых текстовых к сложным мультимедийным изображениям.
Рис. 1.2. Схема мультимедийного проектора с полисиликоновой LCD-технологией
3. DMD/DLP-технология. Данная технология основана на использовании 1000 микроскопических зеркал с электронным управлением, расположенных на полупроводниковой микросхеме. Трехцветный фильтр, сквозь который проходит луч света, вращается синхронно с устройством контроля изображения. Три отдельных цветных кадра, которые появляются последовательно друг за другом, отражаясь от микроскопических зеркал, объединяются в одно цветное изображение благодаря высокой скорости изменения кадров (рис. 1.3).
Рис. 1.3.Схема мультимедийного проектора с DMD/DLP-технологией
Отличие DMD/DLP-технологии от других – это отсутствие зернистой структуры, равномерность и яркость изображения.
Источником света в проекционных системах могут быть галогенная или металогалогенная лампа мощностью 120-200 Вт со сроком службы от 1000 до 4000 часов и более.
С развитием технологий практически ежемесячно появляются новые, более совершенные модели мультимедийных проекторов.

среда, 12 апреля 2017 г.

Програма дичципліни "Надійність, діагностика та екстплуатація комп. систем та мереж"

ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН

№ з/п
Назва теми
Аудиторні заняття
Самостійна робота
Лекції
Практичні роботи

Модуль 1.



1
Вступ. Предмет і задачі дисципліни
1


2
Основні поняття і показники і теорії надійності комп’ютерних систем
22
4
14
3
Методи оцінки надійності комп’ютерних систем
16
8
14

Модуль 2



4
Методи контролю і діагностування  комп’ютерних систем
10
8
12
5
Надійність програмних засобів комп’ютерних систем
12
4
12
6
Сучасні технології проектування відказостійких комп’ютерних систем
7

19

Вього:
67
24
71





НАВЧАЛЬНА ПРОГРАМА
Модуль 1.
Вступ. Предмет і задачі дисципліни
Тема 1. Основні поняття і показники і теорії надійності комп’ютерних систем
1.1. Основи поняття теорії надійності
1.1.1. Стани (справне, несправне; працездатне, непрацездатне; граничне).
1.1.2. Події (несправність, пошкодження, відмова; класифікація відмов; відновлення і ремонт; схема станів і подій-переходів).
1.1.3. Властивості (системний аналіз властивостей; надійність і її складові: безвідмовність, ремонтопридатність, довговічність і зберігання; відмовостійкість і готовність; живучість і безпеку).
 1.1.4. Системи і елементи теорії надійності (поняття системи і елемента, класифікація та характеристика основних типів систем).
1.2. Показники надійності, живучості і безпеки комп'ютерних систем
1.2.1. Загальна характеристика показників надійності комп'ютерних систем (поняття і класифікація).
1.2.2. Одиничні показники надійності (показники безвідмовності, загальний закон надійності, експоненціальний закон; показники ремонтопридатності; загальна характеристика показників довговічності і зберігання). Закони розподілу випадкових величин в надійності.
 1.2.3. Комплексні показники надійності (коефіцієнти готовності, оперативної готовності та технічного використання).
1.2.4. Загальна характеристика показників відмовостійкості (класифікація, спеціальні показники відмовостійкості).
1.2.5. Загальна характеристика показників живучості і безпеки (класифікація, спеціальні показники живучості і безпеки).

Практична роботи: №1 – Розрахунок і дослідження надійності (безвідмовності і зберігання) промислових комп'ютерів з урахуванням режимів роботи і умов експлуатації 

Тема 2. Методи оцінки надійності комп’ютерних систем
2.1. Загальна характеристика методів забезпечення надійності
2.1.1. Класифікація методів підвищення (забезпечення) надійності (загальна характеристика методів забезпечення надійності при розробці, виробництві та експлуатації; особливості забезпечення надійності апаратних і програмних засобів).
2.1.2. Загальний алгоритм забезпечення надійності (основні етапи і характеристика).
2.1.3 Методи резервування (основні поняття теорії резервування, класифікація методів резервування; паралельне резервування, мажоритарне резервування, резервування заміщенням).
 2.2. Оцінка надійності типових систем
2.2.1. Оцінка надійності нерезервированных невідновлюваних систем (структурна схема надійності, облік режимів роботи і умов експлуатації, послідовність розрахунку безвідмовності).
2.2.3. Оцінка надійності невідновлюваних резервованих систем. Оцінка надійності систем з послідовно-паралельним з'єднанням елементів.
2.2.4. Надійність мажоритарних систем з одно - і багатоярусною структурою. Особливості оцінки адаптивних систем. Надійність систем при резервування заміщенням (облік режимів роботи резерву; ковзне резервування; порівняльний аналіз безвідмовності резервованих систем).
2.2.5. Оцінка надійності відновлюваних нерезервированных систем (основні співвідношення для розрахунку безвідмовності, ремонтопридатності і готовності).
 2.2.6. Оцінка надійності відновлюваних резервованих систем (особливості відновлюваних резервованих систем, поняття про марківському процесі в теорії надійності; методика оцінки надійності — аналіз станів, граф переходів, рівняння Колмогорова в диференціальному і алгебраїчному вигляді та особливості їх аналізу, розрахунок показників готовності та оперативної готовності).
Практична робота №2. Дослідження методів резервування та розрахунок надійності невідновлюваних комп'ютерних систем
Практична робота №3. Дослідження надійності відновлюваних комп'ютерних систем з використанням апарату марковських процесів

Модуль 2
Тема 3. Методи контролю і діагностування комп'ютерних систем
3.1. Основні поняття та показники технічної діагностики комп'ютерних систем
3.1.1. Основні поняття технічної діагностики (об'єкти, процеси, засоби і системи контролю та діагностування; властивості - достовірність контролю і достовірність функціонування, контролепригодность; логічна модель і помилки контролю та діагностування).
 3.1.2. Структурна організація систем контролю та діагностування
(структурні схеми робочого, тестового комбінованого контролю і діагностування; основні елементи структур - перетворювачі вхідних впливів і вихідних реакцій, формувач очікуваних реакцій, блок аналізу, генератор тестових впливів).
3.1.3. Показники ефективності систем контролю і діагностування (показники вірогідності контролю і діагностування, повнота контролю, глибина діагностування; оперативність контролю і діагностування; складність і надійність засобів контролю і діагностування).
3.1.4. Класифікація методів контролю і діагностування (ознаки класифікації, загальна характеристика робочого методів і тестового контролю).
3.2. Методи робочого контролю і діагностування (контроль дублюванням, мажоритарний контроль, контроль по модулю, програмно-логічні методи контролю, оцінка характеристик).

 3.3. Методи тестового контролю і діагностування (метод таблиць несправностей, метод активізації шляхів, методики отримання тестів перевірки працездатності і пошуку дефектів, поняття про випадковий і псевдовипадковому тестуванні, оперативний сигнатурний аналіз, принципи апаратно-програмної реалізації систем тестового діагностування, вбудовані засоби тестування НВІС).
Практична робота №4. Розробка тестів для контролю та діагностування цифрових систем
Практична робота №5. Розробка і дослідження засобів робітничого контролю цифрових систем

Тема 4. Надійність програмних засобів комп'ютерних систем
4.1. Особливості оцінки надійності програмних засобів (поняття надійності програмних засобів, класифікація та аналіз дефектів, показники надійності програмних засобів).
4.2. Загальна характеристика моделей надійності програмних засобів (класифікація, аналіз основних моделей — метрик Холстед, моделі Джелинского-Моранды, Шумана та ін).
4.3. Вибір і верифікація моделей надійності (матриця припущень, процедури вибору і комплексування моделей).
4.4. Метричные методи оцінки надійності програмних засобів. Класифікація і характеристика метрик. Згортки показників.
4.5. Методика метрики-ймовірнісної оцінки надійності програмних засобів.
4.6. Методи забезпечення надійності (класифікація та загальна характеристика, тестування і верифікація, технології проектування).
Практична робота №6.  Дослідження моделей надійності програмних засобів



Тема 5. Сучасні технології проектування відмовостійких комп'ютерних систем
5.1. Класифікація відмовостійких архітектур та їх загальна характеристика.
5.2. Многоверсионные системи і технології. Особливості проектування та реалізації.
5.3. Методи оптимізації проектування відмовостійких систем.

 5.4. Аспекти зелених (енергоефективних) ІТ-технологій для задач надійності.

Питання до заліку з дисципліни "Надійність, діагностика та експлуатація комп. систем та мереж"

Модуль 1

1. Поняття надійності і складових її властивостей, особливості надійності як властивості системи.
2. Модель станів системи. Співвідношення властивостей надійності, живучості і безпеки.
3. Модель подій в системі. Класифікація і характеристика відмов комп'ютерних засобів.
4. Загальна характеристика показників надійності.
5. Ймовірність безвідмовної роботи та ймовірність відмов. Характеристика і розрахунок.
6. Інтенсивність відмов і середній наробіток до відмови. Характеристика і розрахунок.
7. Вірогідність і середній час відновлення працездатного стану. Характеристика і розрахунок при науковому законі розподілу випадкового часу відновлення.
8. Коефіцієнт готовності. Характеристика і розрахунок.
9. Коефіцієнт оперативної готовності. Характеристика і розрахунок.
10. Коефіцієнт технічного використання. Характеристика і розрахунок.
11. Показники відмовостійкості комп'ютерних систем.
12. Показники живучості комп'ютерних систем.
13. Особливості показників безпеки комп'ютерних систем.
14. Класифікація та аналіз методів підвищення надійності комп'ютерних засобів (етап розробки).
15. Класифікація та аналіз методів підвищення надійності комп'ютерних засобів (етап виробництва).
16. Класифікація та аналіз методів підвищення надійності комп'ютерних засобів (етап експлуатації).
17. Загальний алгоритм забезпечення надійності комп'ютерних засобів.
18. Розрахунок надійності систем з постійним загальним резервуванням при науковому законі напрацювання до відмови.
19. Розрахунок надійності систем з постійним роздільним резервуванням при науковому законі напрацювання до відмови.
20. Загальна ідея методу мажоритарного резервування. Класифікація мажоритарно-резервованих систем (МРС).
21. Розрахунок надійності неадаптивних МРС при науковому законі розподілу напрацювання до відмови і загальному резервуванні елементів каналів.
22. Розрахунок надійності неадаптивних МРС при науковому законі розподілу напрацювання до відмови і роздільному резервуванні елементів каналів.
23. Розрахунок надійності адаптивних МРС з загальним резервуванням елементів каналів. Порівняльна характеристика адаптивних і неадаптивних трьохканальних МРС з загальним резервуванням елементів каналів.
24. Характеристика методу резервування заміщенням. Порівняльний аналіз навантаженого, полегшеного і ненавантаженого режимів роботи системи з точки зору надійності, часу переключення, енергоспоживання.
25. Характеристика методу ковзного резервування та розрахунок ймовірності безвідмовної роботи системи, реалізованої у відповідності з даним методом.
26. Загальна характеристика методу багатоярусного адаптивного мажоритарного резервування. Поняття алгоритму пошуку працездатною конфігурації системи.
27. Розрахунок показників надійності нерезервированных відновлюваних систем.
28. Загальна характеристика і зміст методики розрахунку показників надійності резервованих відновлюваних систем.
29. Загальна характеристика і зміст методики оптимального резервування систем у відповідності з методом найшвидшого спуску.

Модуль 2

1. Основні поняття технічної діагностики (процеси, алгоритми, засоби, системи).
2. Логічна модель діагностування. Помилки першого, другого та третього роду.
3. Характеристика властивостей достовірності функціонування, достовірності контролю, контролепридатності (керованості, спостережуваності).
4. Показники ефективності систем контролю і діагностування.
5. Структурна схема системи робітничого контролю і діагностування . Особливості реалізації.
6. Структурна схема системи тестового контролю і діагностування. Особливості реалізації.
7. Класифікація та загальна характеристика методів контролю і діагностування комп'ютерних систем.
8. Контроль дублюванням. Загальна характеристика, технічна реалізація, оцінка показників.
9. Мажоритарний контроль. Загальна характеристика, технічна реалізація, оцінка показників.
10. Контроль по модулю. Базові поняття, технічна реалізація, вибір модуля.
11. Основні етапи отримання тестів методом таблиць функцій несправностей.
12. Методика визначення умов керованості та спостережності дефектів при отриманні тестів для цифрових пристроїв.
13. Методика отримання тесту контролю працездатності та тесту пошуку дефектів за таблицею функцій несправностей.
14. Загальна характеристика методів тестування програмного забезпечення.
15. Класифікація та аналіз відмовостійких структур комп'ютерних систем.
16. Алгоритми і засоби реконфігурації відмовостійких комп'ютерних систем.
17. Моделі надійності програмних засобів. Загальна характеристика і класифікація.
18. Ймовірнісні моделі надійності програмних засобів.
19. Метрична оцінка надійності програмних засобів.
20. Характеристика методів підвищення надійності програмних засобів.
21. Принципи побудови та реалізації многоверсионных систем.

22. Многоверсионные технології проектування надійних програмних засобів.

Рекомендована література з дисципліни "Надійність, діагностика та експлуатація комп'ютерних систем та мереж"

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА

1.            Каган Б.М., Мкртумян И.Б. Основы эксплуатации ЭВМ. — М.: Энергоатомиздат, 1988.
2.            Иыуду К.А. Надежность, контроль и диагностика вычислительных машин и систем. — М.: Высшая школа, 1989.
3.            Козлов Б.А., Ушаков И.А. Справочник по расчету надежности аппаратуры радиоэлектроники и автоматики. — М.: Сов. радио, 1975.
4.            Коваленко А.Е., Гула О.В. Отказоустойчивые микропроцессорные системы. -  К.: Технiка, 1986.
5.            Основи діагностики цифрових систем. Підручник/ За ред. Харченка В.С., Ілюшка В.М. - Харків: Міністерство освіти та науки, 2004.
6.            Основи надійності цифрових систем. Підручник/ За ред. Харченка В.С., Жихарева В.Я. - Харків: Міністерство освіти та науки, 2004.
7.            Основи цифрових систем. Підручник/ За ред. Благодарного М.П., Харченка В.С. - Харків: Міністерство освіти та науки, 2002.
8.            Харченко В.С., Скляр В.В., Тарасюк О.М. Методы моделирования и оценки качества и надежности программного обеспечения.-  Учебное пособие. – Харьков: ХАИ, 2004.
9.            Харченко В.С., Тарасенко В.В., Ушаков А.А. Отказоустойчивые встроенные цифроывые системы на ПЛИС.-  Учебное пособие. – Харьков: ХАИ, 2004.
10.        Журналы IEEE Transaction on Computers, Software Engineering, Reliability, Dependability and Security Computing, Design and Test, 2002-2008.
11.        Харченко В.С., Скляр В.В., Конорев Б,М. и др. Оценка и обеспечение качества программных средств космических систем. Национальное космическое агентство Украины, НАКУ «ХАИ», Сертцентр АСУ, 2007.
12.        Отказобезопасные информационно-управляющие системы на программируемой логике/ Под ред.  Харченко В.С., Скляра В.В. НАКУ «ХАИ», НПП «Радий», 2008.
13.        Харченко В.С., Лысенко И.В., Тарасюк О.М. Надежность и отказоустойчивость компьютерных систем. Руководство к лабораторным работам. – Харьков: ХАИ, 2007.
14.        Федоров Ю.Н. Справочник инженера по АСУ ТП. – М.: Инфра-инженерия, 2008.
15.        Липаев В.В. Функциональная безопасность программных средств. – М.: СИНТЕГ. 2004.
16.        Девид Дж. Смит, Кеннет Дж. Л. Симпсон. Функциональная безопасность. Простое руководство по применению стандарта МЭК 61508 и связанных с ним стандартов. – М.: Технологии, 2004.
17.         Издания ХАИ по проектам MASTAC (2009-2010), SAFEGUARD (2011-2013), GREENCO (2014).



Форматы команд ЭВМ

В команде, как правило, содержатся не сами операнды, а информация объект адресах ячеек памяти или регистрах, в которых они находятся. Ко...